Арттерапевтичні розмальовки

Ми пропонуємо батькам, педагогам та волонтерам для роботи з дітьми доступну та дієву методику терапії через творчість.

Parimatch Foundation - Арттерапевтичні розмальовки Parimatch Foundation - Institute of Cognitive Modeling

Арттерапевтичні розмальовки

У межах програми Mental Health за участі команди Інституту когнітивного моделювання ми розробили унікальний посібник-розмальовку із вправами, які можна виконувати в домашніх умовах, щоб впоратися зі стресом у дитини, допомогти подолати тривогу і зняти емоційну напругу.

В основі посібника — застосування прийомів арттерапії та казкотерапії, що вже довели свою ефективність у роботі з дітьми, які пережили психотравмуючі та стресові ситуації.

Розмальовка складається з 10 завдань, кожне з яких допомагає дитині впоратися з різними емоціями та станами.

Завантажуйте безкоштовно розмальовку у розділі нижче (найкраще в форматах А3 чи А4), вмикайте відповідний відеопосібник та переходьте до занять.

Для кого буде корисний даний проєкт?

Батьки та діти, опікуни, педагоги, волонтери дитячих центрів, соціальні працівники, куратори дитячих програм, інклюзивні помічники дитини, дефектологи.

Фахівці суміжних професій, які перебувають у прямій взаємодії з дитиною та забезпечують її психічний, моральний та фізичний добробут.

Арттерапевтичні розмальовки призначені для дітей 4-15 років.

Для того, щоб працювати з артрозмальовками:

1. Ознайомтесь з інструкцією
2. Перегляньте відео
3. Роздрукуйте розмальовку

Parimatch Foundation - image

В основу розмальовки-посібника для дітей, які постраждали під час війни, покладена методика Вікторії Назаревич — професорки кафедри психології та педагогіки Київського міжнародного університету.

Вікторія — практична психологиня з 25-річним досвідом роботи з дітьми, експертка дитячої психології в напрямі «терапія творчістю». Також їй належить низка авторських методик в арттерапії та казкотерапії.

https://nazarevich-art.com/
https://www.facebook.com/nazarevich.v.v

Вікторія Назаревич
Практична психологиня
Налагоджуємо контакт мами та дитини. Коли складно заснути.

Мама і дитина – важлива «спільнота» для подолання психологічної травми.

Сон є частиною відновлення після травматичного досвіду війни. З метою покращення сну дитині потрібно відчувати контакт з мамою – він має бути системним, постійним. Мама має виконувати функцію «підтримуючого контейнера». Тобто витримувати всі емоції дитини та надати можливість їй розслабитися та відновитися під час сну.

Для цього у нашому проєкті ми пропонуємо методичний посібник, завдяки якому ми можемо перед сном залучити дитину до даної роботи.

Ми пропонуємо наступні прийоми:

• сфокусувати увагу, подивитися на зорі;
• пофантазувати, подивитися, як вони «сплять»;
• зобразити ці образи в розмальовці, яку пропонує посібник;
• дати можливість дитині повзаємодіяти з кольором перед сном: розмалювати, наприклад, подушки, які ви знайдете в розмальовці;
• порахувати разом овець, які допоможуть заснути;
• уявити чарівну ковдру, що може допомогти дитині подолати порушення сну і т. п.

Ці вправи ви можете запропонувати дитині.

Крім того, з метою поліпшення дитячого сну, коли контакт цей порушений, мама з дитиною може зняти психоемоційну напругу за допомогою фізичних вправ. Здійснити вправу «метелик», який втомився і засинає. Уявити, як мама бере дитину в кокон.

Надаємо тілесну підтримку. Відреагуємо на тілесні напруження та шукаємо тілесні ресурси. Коли потрібно заспокоїти

Надаємо тілесну підтримку. Відреагуємо тілесні напруження та шукаємо тілесні ресурси. Коли важливо витримати.

Тіло – це найперший порадник у таких ситуаціях. І, звісно, ми повинні регулювати його. Особливо в дитячому віці, коли дитина не має достатнього рівня контролю, аби це здійснити самостійно. Тому ми маємо контролювати ці процеси. І навчити батьків знімати психоемоційну напругу, щоб ця напруга не накопичувалась у тілі, не призводила до спазмів та судом, судинного болю. Це насамперед гарна форма профілактики.

З такою метою ми радимо батькам використовувати тілесні вправи контрольованого дихання – можемо запропонувати 10 різних сетів. Таким чином можна боротися з тремором у дитини. У методичному посібнику запропоновано також різні форми тілесного регулювання. Насамперед можемо образно зобразити «стійкість». Наприклад, сильні дерева, що хитаються на вітрі, але витримують.

Можемо також запропонувати дитині намалювати в розмальовці певні психологічні образи, які дадуть дитині цю стійкість. Уявити та концептуалізувати на рівні психіки переживання, аби вони не трансформувалися в тілесну форму «проживання».

Можемо запропонувати такі вправи як:

• використання глини й пластиліну, кінетичного піску. Тобто усі форми тілесного контакту з сипучими матеріалами;
• видувати бульбашки, глибоке дихання як одна з ефективних форм, що може допомогти;
• розмалювати «яблуко сили», розфарбувати хамелеона, який може змінюватися, залежно від обставин.

Ця ідея можливості змін забезпечує дитині достатній рівень розуміння системності методів проживання. І виступає гарною формою профілактики психосоматичних порушень.

Допомагаємо впоратися зі страхами. Емоційне відреагування. Коли дитина боїться.

Як допомогти дитині впоратися зі страхами – найбільш поширене питання від батьків. Страх насамперед – це для дитини є формою нерозуміння.

• Я не розумію, що відбувається.
• Я не знаю, що робити.
• У моєму досвіді, немає форми такого проживання.

Ця внутрішня безпорадність провокує у дитини дуже сильну емоційну напругу, яка може критично вплинути на психічний стан дитини. Діти можуть втрачати свідомість, страждати від високої температури. Тому батькам необхідно звернути на це увагу.

Що потрібно робити зі страхами? Страх потрібно зробити предметним. Ми маємо незрозуміле зробити зрозумілим. Для цього робимо «іграшки страху». Даємо цьому страху мати якісь образи: малювати його, робити його веселим, не страшним. Усі ці прийоми допомагають.

У нашій методичній розмальовці ми пропонуємо ряд вправ, що можуть стати в пригоді батьками, щоб подолати страхи та тривоги у дитини.

Ми можемо запропонувати намалювати щось веселе різними олівцями – бажано, аби олівці були воскові та не ламались, щоб дитина могла вільно відреагувати. Посмішка, веселість мінімізують напругу страху і дають форму можливого розслаблення.

Також варто дати можливість провзаємодіяти з кольором. Колір є завжди формою подолання напруги, тому це дуже добре. Ми можемо запропонувати намалювати звичайну «пляму страху» і розмалювати її. Або, якщо ми працюємо з артматеріалами, зробити це за допомогою пальчикових фарб.

Грати з дитиною «в героїв», розігрувати цікаві казки, де є герой, який долає страх. І, звісно, «висміяти» страх. Зробити іграшку. Усе це є чудовими формами психологічної підтримки та профілактикою деструктивних психологічних порушень у дитини. Особливо в умовах війни.

Допомагаємо впоратися з гнівом. Безпечний вихід негативним емоціям. Коли гнів переповнює.

Досить часто за гнівом ховається страх. Дитина не вміє регулювати свою злість. І ми намагаємося все ж таки долати цей гнів за допомогою страху.

Важливим елементом у розумінні гніву є те, що дитина так намагається боротись із власним страхом. Тому коли дитина гнівається, ми повинні дати їй можливість на нього відреагувати, давши йому вихід.

Наприклад, можливість зробити це за допомогою тіла: пограти, в м'яч або в іграшки-антистрес, які можна м'яти, аби цей гнів знайшов своє тілесне відреагування.

В нашій методичній розробці ми пропонуємо зобразити цей гнів. Зобразити гнів на папері у вигляді вулкана – дати можливість цьому гніву вийти. Зобразити гнівну акулу, зробити її різнокольоровою. Або зібрати маленькі камінчики «свого гніву» у вигляді намистин чи зліпити їх з пластиліну. Покрокувати «безпечними сходинками гніву», починаючи з того, що спочатку ми дозволяємо дитині відтупати дуже голосно свій гнів, потім трошки повільніше і так максимально позбутися його.

Ще чудовим методом є малювання ліній, складання конструкторів і пазлів, що дають можливість отримати дитині внутрішній баланс і спокій. Або забезпечити можливість відреагування гніву через пластичні матеріали. Тому відстукування пластиліну або воску, розминання пластиліну з великою силою, ніби ти гніваєшся не на ситуацію, а на пластилін, теж добре допомагають.

Головне – не реагувати гнівом на гнів. Потрібно витримати його і дати можливість дитині відреагувати на цей гнів. І потім втішити: сказати, що емоції негативного характеру є нормою, адже зараз всі їх відчувають.

Подолаємо стресову напругу дитини. Коли надмірний стрес.

Стрес притаманний не лише дорослим, які опинилися в стані війни та були змушені покинути свої домівки, але і дітям. Дитина втрачає надійний, безпечний простір. Тому вона відчуває стрес, відчуває стрес батьків, і з цим дитині дуже складно впоратись. Тому для батьків головна ідея в тому, щоб дати дитині можливість на цей стрес відреагувати та знайти контакт з дитиною в ці складні хвилини.

Для цього батьки можуть спробувати відволікти і переключити увагу дитини на інші більш важливі процеси. Наприклад, можна вибрати іграшку, яка використовуватиметься в стресових ситуаціях і ніби буде допомагати боротися зі стресом. Її можна обійняти, можна розповісти, що тобі зараз дуже непросто. Ця іграшка може супроводжувати дитину в процесі перебування в нових місцях, в процесі адаптації.

У нашому методичному посібнику ми також звертаємо увагу на те, як можна подолати емоцію стресу, стресового реагування іншими емоційними формами. Наприклад колір як візуальна форма емоцій, і як колір може впливати на наш емоційний стан.

Також пропонуємо вправу: зробити банку або чарівний глечик, у який ми можемо сховати наш стрес. Побудувати стіну проти стресу. Можна використати конструктор, або зробити паркан з крафтового паперу.

Всі ці форми добре допомагають стабілізувати дитину і не залишають її на одинці з цим стресом, що є важливо і що є значуще. Тому, долаючи стрес разом з дитиною, батьки теж зменшують свою напругу, її послідовність і вплив на себе. Це загальне і спільне для усієї сім'ї, і напруга, яка виникає через стрес, буде поступово зменшуватись та в найкращому випадку зникати. Змінюватись на інші емоції.

Як допомогти вийти із регресивного стану. Організація сенсорної зони та батьківська підтримка. Коли ти дитина почувається самотньою

Регрес в ситуації війни, в ситуації напруги – є досить нормальною формою реагування. Якщо дитина не має досвіду проживання в нових умовах, вона бере за основну форму поведінки, досвід, який вона вже мала. І, звісно, регрес це найзрозуміліша форма для дитини.

Тому, наприклад, якщо дитині 8 років, вона цілком може поводитися, як чотирирічна дитина. Вона може плакати, капризувати, влаштовувати істерики. І це нормальна форма організації внутрішнього переживання, яке є. Тому що дитина відчуває себе самотньою в тих нових умовах.

Щоб долати цей регресивний стан, нам потрібно забезпечити дитину певною «внутрішньою командою», щоб вона це розділила з кимось.

Тому ми можемо працювати з образами, які умовно ми назвемо командними. Дати дитині партнера, якого ми можемо зобразити з паперу, або зробити іграшку, яка буде допомагати впоратися. Або намалювати багато рибок, які разом мешкають у якійсь водоймі. Або космос, в якому досить небезпечно і навіть страшно, однак там є різні планети і вони співіснують разом.

У цьому варіанті дуже добре працює робота з хенд-методиками. Можемо розмалювати долоню мами, долоню тата і дитини та з'єднати їх разом, що забезпечує можливість спільно прожити цю ситуацію.

Добре стабілізують малювання і робота з геометричними фігурами. Використовуючи геометричні фігури, ми можемо малювати різних тварин, що здатні допомогти дитині вийти з цього стану.

Також добре робити аудіозаписи слів підтримки, коли дитина сама вдома або чекає батьків. Записувати голосові повідомлення, в яких батьки дають дитині певні слова підтримки. Це методи, які можна легко використовувати в домашній терапії.

Усі ці методики ми пропонуємо в нашій методичній розробці. Головне дати можливість дитині зрозуміти, що коли тобі сумно – це нормально. І ми можемо витримувати цей сум. А разом з тим – ці методи дають можливість зрозуміти, що дитина здатна впоратись із власним сумом і буде здатна його подолати.

Відновлюємо відчуття безпеки. Коли дуже важко всередині.

Війна і загалом будь-які зміни провокують у дитини відчуття безладу, внутрішнього хаосу і це є пневматичною формою реагування. Тому ми можемо запропонувати дитині систему внутрішньої саморегуляції, яка допоможе впоратися зі станом, коли дуже складно всередині і дитина не розуміє, що відбувається.

Ми можемо створити безпечний простір, безпечне місце для дитини: зробити невелику халабуду або шалаш, щоб дитина там могла ховатися від цього почуття. Також разом з дитиною зробити браслети безпеки, або ці браслети можуть зробити люди, з якими контактує дитина. Наприклад, бабуся, дідусь чи друзі.

У нашій методичній розробці ми також пропонуємо низку вправ, які допомагають повернути відчуття безпеки і відновити внутрішній баланс.

Для прикладу, гарною вправою для цього є малювання пір'їн. Вони легкі, але ж вони витримують. Ми можемо з дитиною надувати повітряні кульки і сказати, що це просто. Хоча ніби складно надуваються, але самі кульки легкі.

Таким чином дитина розуміє, що стан безпеки ми можемо відновлювати. Особливо добре працюють розмальовки на камінчиках. Візьміть на прогулянці якийсь камінчик, і його розмалюйте разом, в сімейному просторі.

Можемо зробити дихальні вправи, аби зняти тілесну напругу. Також можемо запропонувати дитині ігри з використанням льоду. Наприклад, запропонувати заморозити якісь невеликі гумові іграшки у місткості з водою. І потім дитина їх «добути». Такі ігри дуже допомагають дитині зрозуміти, що з будь-яким станом, який є всередині, ми здатні впоратися.

В нашій методиці ми пропонуємо ще пограти в гру «пригадай», коли ти сам впорався, коли тобі стало легко, а коли було складно. Все, що всередині є важкого, ми можемо уявити у вигляді внутрішніх скарбів. Розмалювати образи, які представлені. Або через образ річки дати дитині це прожити. Це ефективна форма психологічної підтримки.

Сексуальні порушення у дітей, профілактика методами. Коли дитині сумно.

Досить часто ранні сексуальні порушення спровоковані внутрішнім сумом. Коли дитина не знає, як подолати внутрішню порожнечу, як подолати те, що вона відчуває тугу, сум, і не знає, які методи може використовувати. Тоді вона починає достатньо деструктивно контактувати з власним тілом, і це може призвести до сексуальних порушень.

Ми маємо навчити дитину контактувати з власним сумом. Дати можливість проплакати емоції, якщо вони є. Дати можливість дозволено відреагувати. Наприклад, намалювати сльози, поплакати або дозволити собі посміятися. Розтопити бурульки – те що ми пропонуємо в нашій методичній розробці. Уявити дощ, який теж хоче плакати, бо йому теж сумно. Або навпаки – дозволити собі бути дуже веселим.

Дозвіл на емоції – суму чи радості – забезпечують психологічну профілактичну роботу сексуальних порушень. І, звісно, ми маємо забезпечити для дитини розуміння, що її тіло має бути цілісним. І все, що є всередині, ми можемо за допомогою гри, творчих методів відпрацювати.

Тому дуже добре допомагає, наприклад, бодіарт. Якщо ви побачили у дитини якість певні сексуальні зміни, то можливо ви можете зробити бодіарт для дитини – це компенсує певні потреби в контакті з тілесним реагуванням. Або запропонувати дитині дуже тактильні іграшки, які забезпечать потребу тілесного контакту.

У деяких варіантах допомагає грілка, яку кладуть під ноги дитині перед сном, і це знімає потребу в сексуальних задоволеннях, які дитина ще не розуміє, але використовує, щоб позбутися внутрішнього стану суму.

Допомагає робота з глиною, коли батьки разом з дитиною починають виліплювати якісь глиняні вироби або іграшки. Робота з глиною компенсує тілесний контакт і дозволяє дитині відреагувати емоції, які вона не здатна зрозуміти та пояснити.

Подолання тривожності. Підтримка почуття впевненості, зміцнення позитивного «Я - образу». Коли хочеш щось гарне для себе, щоб отримати радість.

Важлива історія для роботи з травматичним стресом, щоб дитина вміла себе відрегулювати та повернутися в позитивний емоційний стан.

Тривога – це глобальне почуття війни. І дорослі, і діти відчувають тривогу, вони почуваються невпевнено. І від цього страждає наш цілісний образ «я» – уявлення себе як людини, яка з цим може впоратись.

Тому ми починаємо з дитиною відпрацьовувати її механізми самозахисту. Даємо їй можливість здобути внутрішні ресурси, аби повернути цю радість. Це може бути за допомогою їжі – можемо готувати спеціальне меню, аби дитина почувалася добре і тривога пішла. Ми можемо використовувати чудовий метод – символів тварин, як себе захищають. Це може бути впевнений у собі їжачок, або лев, або ведмедик. Ми можемо знайти такі іграшки та створити для дитини своєрідну групу підтримки.

Дуже добре малювати кольори впевненості, коли це необхідно. Створювати фортецю власної впевненості з кубиків чи конструктору.

У нашій методичній розробці ми пропонуємо налаштуватися на радість за допомогою кольорів та образів. Наприклад, зробити різнокольорову веселку, коли ти почуваєшся невпевнено. Цей образ добре допомагає. Символ квітів, які забезпечують нам таку важливу історію, ніби найкраще що створила природа, теж допомагає. Або розфарбувати різні вироби із солоного тіста.

Також можна ще виготовити кульку власної впевненості (із тканин, паперу, обмотати скотчем). Намалювати свою радість і впевненість, а потім зробити галерею цих малюнків, аби дитина почувала себе більш впевненою в тому, що вона робить.

Ці форми творчої активності з дитиною – є досить ефективними.

Допомога в адаптації до нових умов. Казкотерапія «Подорож Героя». Коли тобі треба сміливість.

Будь-яка адаптація для дитини є складним процесом, що вимагає великої кількості ресурсів та сил. Особливо в умовах війни. Щоб дитина могла знайти в собі ці сили, нам необхідно створити для неї образи для наслідування — сміливих, відважних персонажів. Або це можуть бути близькі чи навіть батьки, на кого дитина зможе рівнятися, коли їй страшно.

У розмальовці запропоновані різні вправи, що здатні допомогти дитині здобути впевненість у своїх силах та впоратися з різними життєвими обставинами.

Наприклад, ми можемо запропонувати намалювати сміливе серце та розфарбувати його в нашій розмальовці. Або розфарбувати «відважні олівці» й обрати для себе один колір, що символізуватиме для дитини сміливість. Наприклад, жовтий. Тоді кожного разу, використовуючи цей колір, дитина зможе почуватися більш впевнено.

Необхідно, щоб дитина дозволила бути собі найкращою — повірила у власну змогу впоратись із труднощами так, як це роблять її улюблені герої. Тут допоможуть казки про сміливість як метод терапії — ви навіть можете вигадати власні.

Важливо, аби персонажі та образи, до яких ми апелюємо, були добре знайомими для дитини та мали для неї особливе значення. Наприклад, це можуть бути сучасні герої України — як-от сміливий пес Патрон. Його дитина може розфарбувати в нашій розмальовці, а завдання батьків — пояснити, що, попри свої мініатюрні розміри, Патрон виконує важливу роботу і є дуже хоробрим.

Так само в розмальовці ви знайдете образ бойових українських бджіл, які теж крихітні, але не бояться і можуть дати відсіч страшному ворогу. Також пропонуємо в роботі з дитиною використати образ Трактора, що мужньо рятує українців від противника, крадучи ворожу техніку. Або бойових гусей — які сильні, бо разом, і тому нічого не бояться.

Розмальовка також пропонує розфарбувати «сміливі трикутники». Це найпростіше завдання для дітей. Та головне, що в комплексі виконання цих завдань і робота з кольорами дозволяють дитині відчути власну сміливість.

Під час розмальовування важливо ділитися з дитиною власним досвідом, коли вам було страшно, коли ви почувалися невпевнено, але впоралися. Тому раджу переглянути сімейні альбоми та розповідати дитині власні сімейні історії, коли хтось із родини впорався й переміг, став сміливим. Це допоможе дитині повернути впевненість. І, можливо, колись цю хоробру родинну історію ваша дитина вже розповідатиме власним дітям.

Залиште, будь ласка, ваш відгук та оцініть Артрозмальовки
ПІБ
Email
Оцініть арт-розмальовки
Залиште, будь ласка, ваш відгук

Дякуємо!
Ви підписані на розсилку новин.

Долучайтеся до нас у соцмережах

Дякуємо, лист успішно надіслано! Ми зв'яжемося з вами для уточнення всіх питань :)

Долучайтеся до нас у соцмережах